Скарбницею коломийського часу є Музей історії міста Коломиї, створений у 1990 році, фактично розвивається в єдиному форматі з розвитком новітньої історії і держави, і міста. Під час непомітна кожному, діяльність музею спрямована на відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають в Коломиї, на реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей і історичної спадщини.
Початок музею був покладений в липні 1990 року тематичною експозицією "Над Прутом моя Коломия". Саме в цей час в Коломиї проходив Собор Духовної України. Експозиція викликала велику зацікавленість серед жителів та гостей міста. Це ствердило необхідність створення окремого музею історії Коломиї, з власним приміщення і штатом працівників. В 1997 році рішенням місцевої влади музею був переданий один з найкращих старовинних будинків міста, збудований у 1890 році, як приміщення повітової ради.
Початок музею був покладений в липні 1990 року тематичною експозицією "Над Прутом моя Коломия". Саме в цей час в Коломиї проходив Собор Духовної України. Експозиція викликала велику зацікавленість серед жителів та гостей міста. Це ствердило необхідність створення окремого музею історії Коломиї, з власним приміщення і штатом працівників. В 1997 році рішенням місцевої влади музею був переданий один з найкращих старовинних будинків міста, збудований у 1890 році, як приміщення повітової ради.
В цьому будинку за часів Австро-Угорщини вирішувалися важливі питання розвитку міста і повіту, приймалися важливі рішення в часи ЗУНР Теодором Примаком. У кімнаті де він працював, тепер міститься експозиція "Коломия і Габсбурги". Вона знайомить відвідувачів музею із фактами перебування в місті імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа, а також його спадкоємця Карла Франца Йосифа.
В 1912 році. престолонаслідник ніс військову службу у 7-му кінному полку, який на той час розквартирувався у Коломиї. Разом із молодою дружиною Зитою, він проживав в будинку в районі теперішньої вулиці Б.Хмельницького. На жаль, до наших днів цей будинок не зберігся. Працівники музею приклали багато зусиль для реконструкцій і відновлення внутрішнього оздоблення музею. Було опрацьовано багато світської літератури тих часів, зібрано багато експонатів, пов`язаних з видатними постатями минулого. Одна із кімнат відтворює побут звички, смаки інтелігенції тих часів імперії Габсбургів. В кутку кімнати - камін з кахелю, який перебував в цій кімнаті з часу побудова будинку. Поруч - крісло, в якому відпочивав Іван Франко під час відвідин родини Кузьмів у Коломиї. Тут же бюро Ореста Кузьми, портрет, підручник міжнародної мови "Есперанто", написаний ним. На столику для кави - цукерниця, яка належала відомій в ті часи, актрисі Іванні Біберовичевій. Біля стіни - рояль матері відомого коломийського лікаря Паляниці.
Сьогодні у 18 експозиційних залах, фондових та службових приміщеннях живе історія Коломиї. У музеї знаходиться більше 20 тисяч експонатів.
Експозицію музею висвітлюють маловідомі сторінки історії міста, серед них: "Німецькі колонії Коломиї", "Освіта Коломиї кінця XIX - початку XXст.", "Економічна торгівля міста в XIX-XXст.", " З історії українських етнічних земель сучасної Польщі до 1944 року" та інші. Про політичне життя міста розповідає ряд цікавих свідчень, серед яких документ Головної Руської Ради про збір підписів за розподіл Галичини на польську та українську частини, датований 1848 роком. За часів правління Австро-Угорщини та Польщі до органів самоврядування в Коломиї належали міська рада і магістрат. Магістрат як виконавчий орган знаходився в приміщенні міської ратуші, збудований в 1877 році. Будівля знаходилася на місці колишнього домініканського монастиря. Вона збереглася до наших днів. Башта магістрату мала чотирикутну форму з балконом, на якому постійно знаходився так званий "фоерман", в обов`язки якого входило сповіщати про виникнення вогню. Щодня о 6 годині ранку і 21 годині ввечері вартовий виконував на трубі спеціальну мелодію. В 1880 році в ратуші в ув`язненні, перебував великий український письменник Іван Франко. Частину приміщень магістрат здавав в оренду крамарям, адвокатам. В ратуші знаходилося також казино. Після Другої світової війни приміщення займали спочатку військові, потім тут розмістилося Коломийське медичне училище. В 1990 року ратушу повернули органам місцевої влади.
Велику цікавість в експозиції "Органи влади краю" викликає "Книга почесних громадян міста", започаткована магістратом в 1846 році. В ній містяться записи про присвоєння цього звання людям, які принесли немало користі для міста. Серед них професори гімназії, старости, маршалки, лікарі, творча інтелігенція.
Відкриття нової виставки - це завжди подія, яка відкриває нову сторінку у вивченні історії міста для нашого сучасника. Сьогодні музей непросто зібрання німих свідків історії міста, а колектив дослідників- однодумців, які наполегливо відкривають перед відвідувачами все нові, невідомі раніше сторінки історії славного міста.
САЙТ МУЗЕЮ
|
КОЛОМИЯ ПЕРЛИНА ПРИКАРПАТТЯ
