Гуцульщина
ГУЦУЛЬЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст.
Житловий комплекс. Присілок с. Космач, тепер Косівського району Івано-Франківської області
Для забудови гуцули завжди вибирали найбільш рівні ділянки землі на південних схилах гір. Віддалено одну від одної ставили вони свої садиби ("оседки"), які об'єднували в одне ціле житло та господарські будівлі двору. Єдність та захищеність житлової частини ("хати"), яка в гуцульському житлі була розташована скраю з південного боку і зусібіч оточена господарськими прибудовами ("притулами"), надавали всьому житлово-господарському комплексу неприступне фортечного вигляду.
Кліматичні гірські умови (часті і значні опади) вимагали влаштування в житлі стрімких високих чотирисхилих дахів з глибокими виносами ("піддашшям"), під якими настеляли піднятий над землею дерев'яний поміст ("передвікна", "лавочки"), що служив місцем для прихатніх робіт у негоду.
Традиційне гуцульське житло являло собою своєрідну архітектурну симфонію дерева. Ритму майстерно укладених масивних вінців зрубу стін вторили горизонтальний ритм галереї та порядкове укладені плахи па даху. Декоративний стрій гуцульського житла при однотипності будівельного матеріалу відзначався досконалим виконанням різьбленої пластики архітектурно-конструктивних елементів - одвірків, виступів зрубу та балок піддашшя, деталей огорожі та стовпчиків відкритої галереї.
В контрасті з певною аскетичністю засобів декоративного оформлення житла виступала яскрава жовтогаряча насиченість гуцульського одягу, в якому поєднувалися різноманітні матеріали: шерсть, льон, шкіра, метал, дерево
 ГУЦУЛЬЩИНА. Кінець XIX - початок XX ст.
Інтер'єр житла. Присілок с. Космач, тепер Косівського району Івано-Франківської області
За розподілом та розташуванням основних функціональних частин житлового приміщення ("хати") гуцульський інтер'єр був таким, як і в інших районах України. Зокрема, для гуцульського житла властиве розташування варистої печі в кутку між сінешною та тильною стінами хати біля вхідних дверей. Загальноукраїнською ознакою було і те, що в гуцулів піч отвором ("челюстями"), де топили, куди саджали горщики для приготування їжі та випікали хліб, завжди була обернена до фасадної (фронтової) стіни. Форма гуцульської печі була характерною і для жител українців всіх правобережних районів. Провідною ознакою її було влаштування димоприймача ("коминам) чотиригранної форми, який або підвішувався над припічком, або ставився на стовпчиках на припічку.
Традиційним було також розміщення ліжка з жердкою та колискою над ним біля печі вздовж тильної стіни хати, мисника в кутку між сінешною та чільною стінами, а лави - попід вікнами.
Разом з тим інтер'єр гуцульського житла вражав неповторністю та мистецькою вишуканістю декоративно-художніх засобів оформлення, багатством кольорових поєднань. Кожний з його елементів - піч, сволок, жердка, мисник, костюм, ужиткова тканина, побутове начиння - свідчив про виняткову працездатність гуцулів, їхню любов до орнаментації, різноколірних та різнофактурних поєднань. Заможні господарі викладали печі купованими мальованими кахлями. Сюжетно-орнаментальна розробка кожної кахлі представляє художньо виражені фрагменти традиційно-побутового життя гуцулів: сімейні та календарні свята, мистецькі уподобання, види художніх промислів, культові споруди, оберегові та символічні зображення тощо.
Значення оберегу мав різьблений орнаментальний декор, яким прикрашався сволок, вхідні двері та меблі. За традиційними уявленнями гуцулів, прикрашені відповідними орнаментальними композиціями предмети набували магічної сили, яка оберігала людей від ворожих та шкідливих сил і сприяла благополуччю родини.
Тепло-коричневі тони побутової саморобної тканини "верет", "бесаг", "покрівців" поєднувалися з яскравими жовтогарячими барвами тканин запасок ("пілок"), вишивкою сорочок і рушників та аплікацією шкіряно-хутряних елементів гуцульської ноші.
|
КОЛОМИЯ ПЕРЛИНА ПРИКАРПАТТЯ
